Одна із найпопулярніших письменницьких порад змусила мене зненавидіти власний роман. Я закрила документ і майже рік не поверталася до нього.
І найсмішніше, що цю пораду дають чи не в кожному відео про письменництво.
Якщо ви хоч раз гуглили «Найкращі поради письменникам», то майже напевно бачили одні й ті самі правила. Їх повторюють настільки часто, що вони починають звучати як закони письменництва.
Але, як на мене, більшість порад не працюють. А те, що допоможе одному письменнику, може повністю знищити мотивацію іншого.
Славнозвісне «Пиши кожного дня»
Це, мабуть, найпопулярніша порада в світі письменництва. Хочеш написати книгу? Пиши щодня. Втомився після важкого дня? Знайди пʼятнадцять хвилин і пиши. Немає настрою? Все одно пиши.
У минулому це здавалося мені дуже логічним. Ну а як ще написати роман? Тому одного дня я вирішила перевірити це на собі.
На той момент я працювала над спортивною романтичною комедією. Я обожнювала цю історію, герої 24/7 жили в моїй голові, ще й розповідала про процес письма в соціальних мережах і все будувала плани на публікацію та подальшу промоцію книги.
А тоді почався експеримент. Я пообіцяла собі писати щодня. Не важливо, скільки слів чи часу. Головне не пропускати жодного дня.
І знаєте, що сталося? Я зненавиділа власну книгу настільки, що закрила документ і не поверталася до нього майже рік. Ця історія почала асоціюватися в мене з обовʼязком, а не з книгою, до якої я хотіла повертатися кожного вечора.
І тут не йдеться про те, що треба працювати лише на мотивації та відкривати рукопис раз на місяць. Якщо ви хочете дописати книгу, то дисципліна вкрай необхідна. Але це не означає відкривати документ сім днів на тиждень.
Для когось спрацює правило «по тисячі слів щодня». Для іншого — три великі письменницькі сесії на тиждень. А хтось взагалі йде в письменницький загул після того, як обдумає історію.
І всі ці способи правильні лише якщо вони працюють особисто для вас.
Бан на певні слова
Ще одна порада, яку повторюють так часто, ніби прислівники, займенники, дієприслівники образили всю літературу. Я бачила десятки відео, що під час редагування варто викидати прислівники, а потім дієприслівники. Заберіть пасивний стан. Не вживайте слово «було», а тоді порахуйте кількість «дуже» та «навіть» у рукописі.
Ще трохи — і книга буде складатися з суцільних іменників і дієслів.
Звісно, будь-якими словами можна зловживати і в мене самої є слова-паразити, які зустрічають в абзаці десятки разів.
Був період, коли я буквально відмовлялася писати дієприслівники та всякими способами намагалася їх прибрати(і не тільки в своїх рукописах. Вибачте всі, кого це торкнулося).
А все тому, що хтось сказав: «Хороші автори так не пишуть». І тільки пізніше я зрозуміла, наскільки ж це абсурдно. Адже проблема не в самому слові. Проблема в тому, чи працює воно в конкретному реченні.
Сьогодні я перестала звертати на це увагу. Я запитую себе чи звучить речення природно, чи працює воно та чи передає потрібну емоцію.
Якщо так — мені абсолютно байдуже, скільки там прислівників чи займенників.
Кожна сцена має рухати сюжет, а герой — змінюватися
Ще кілька місяців тому я й сама повторювала цю пораду. І я була впевнена, що вона правильна. А потім зрозуміла, що весь цей час сперечалася з власними читацькими та глядацькими смаками.
Я люблю сцени, в яких нічого великого не відбувається. Люблю, коли герої гуляють містом, їдять піцу, їдуть в машині та говорять про дурниці, підколюють один одного. Люблю ті сцени, які часто називають «водою».
А я називаю їх причиною, чому мені не байдуже до персонажів.
Я подивилася всі серії «Наруто», не пропускаючи жодних філлерів, які абсолютно не впливають на сюжет. А це 720 епізодів.
Останнім часом складається враження, що роман має працювати як американські гірки. На кожній сторінці має статися щось неймовірне, а герой — кардинально змінитися. Але що як його незмінність і є головною ідеєю книги? Іноді світ змінює всіх навколо, а персонаж і далі вперто тримається своїх переконань.
Єдина порада, яку я вважаю універсальною
Якщо вже говорити про правила в письменництві, то я б залишила одне:
Шукайте спосіб писати, який працює саме для вас.
Не для Стівена Кінга і не для Брендона Сандерсона. А те, що допомагає вам.
Бо якщо якась «геніальна» порада змушує вас ненавидіти власний рукопис, то можливо, проблема не в вас, а в тій пораді? Скоріш за все, це просто не ваш спосіб.
Коментарі4
Увійдіть, щоб залишити коментар
підписуюся під кожним словом, я теж пробувала писати кожного дня і це викликало відчуття ніби я в школі роблю домашку. Абсолютне небажання будь що робити. І стосовно слів паразитів також, я колись так загналась стосовно того як я будую речення, що впала в творчу кризу. Пишіть як вам зручно, як вам підходить, і тільки тоді з цього буде діло
Правило, що кожна сцена має рухати сюжет або героїв нашкодило мені свого часу. Але я вчасно зупинилася, інколи герої потребують часу для того, щоб заспокоїтися як і читачі — видихнути. Плюсую щодо кожного пункту, все не так просто і головне знайти свій підхід : )
Я реально стараюся писати щодня. Хоча було й таке, що на роки кидала. Але не тому, що писала щодня. тому. що не мала відгуку на велику роботу. Оповідання напишеш - і воно відпускає. З романом не так, він реально потребує іншого дихання... Зараз я стараюся бодай три речення написати. Як не виходить писати - то робити якісь пошуки, записувати те, що саме лізе в голову (ох, найчастіше це гарячі сцени, які потім не підуть в текст. бо нафіг і ібо нефіг).Якщо і це не виходить - піти на найткафе і нехай воно мені щось намалює по тексту :)))) Бути з текстом - от що для мене працює.
а от про те, що кожна сцена має рухати сюжет... Не кожна. Наратив це пульс. Це як пісня. Не можна весь час вище, вище, вище, конфлікт, конфлікт, драма, драма, ДРАААААМІЩАААААА.... Це от я минулого року читала роман іспанського письменника Гаррідо про китайського лікаря (напівісторичну персону), який залишив по собі трактат із судової медицини. Боже милий. там ставки підіймалися буквально щосцени, і десь приблизно на п'ятій частині тексту від героя залишилися вже ріжки та ніжки у фізичному і моральному сенсі. Я дочитала тільки тому, що не мала іншої книжки при собі...