Чому одна книга стає світовим феноменом, а інша — з такими ж сильними героями, хорошим сюжетом і чудовими відгуками — залишається майже непоміченою?
Ми дуже любимо прості відповіді. Хочеться вірити, що існує секретна формула успіху: достатньо добре написати книгу, правильно її прорекламувати — і популярність гарантована.
Але що більше я спостерігаю за книжковим ринком, то більше переконуюся: популярність набагато хаотичніша, ніж нам хочеться думати.
Хороші історії з різною долею
Мені здається, одна з найбільших помилок, у яку ми віримо, — думка, що популярність завжди прямо пропорційна якості. Наче існує невидимий суддя, який чесно роздає нагороди: написав хорошу книгу — отримав мільйони читачів, написав посередню — залишився непоміченим.
Але варто лише трохи придивитися до книжкового ринку — і ця логіка починає розсипатися. Щороку виходять сотні сильних романів із цікавими персонажами, гарною мовою та захопливими сюжетами. Частина з них стає бестселерами, а частина — тихо зникає з полиць, хоча об'єктивно вони не гірші.
Тоді виникає незручне запитання: якщо дві книги однаково добре написані, чому про одну говорить увесь світ, а про іншу знають лише кілька тисяч читачів?
Саме тут стає зрозуміло, що популярність — це не оцінка якості. Це результат зустрічі десятків факторів, які іноді складаються ідеально, а іноді — ні.
І, мабуть, найкраще це видно на історії «Щоденників вампіра».
Історія, яка чекала сімнадцять років
У 1991 році Ліза Джейн Сміт випускає перші книги циклу «Щоденники вампіра». Серія знаходить своїх читачів, але нічого революційного не відбувається.
Минає рік. П'ять років. Десять. Сімнадцять років. І лише потім у світ виходять «Сутінки».
Раптом вампіри стають наймоднішою темою десятиліття. Читачі починають шукати схожі історії. І знаходять братів Сальваторе.
То що ж насправді створює популярність?
Я не думаю, що існує формула, яка гарантовано зробить книгу популярною.
Якби вона існувала, її давно продавали б у курсах за кількасот доларів, а книжкові магазини були б переповнені лише бестселерами. І цінність багатьох речей кардинально змінилася б.
Але є фактори, які значно збільшують шанси.
Якість. Емоція. Час. Удача.
Це чотири двері, через які проходить майже кожен світовий бестселер. Але ніхто не знає, яка з них відкриється першою.
Якість — але не та, про яку всі говорять
Я не буду говорити про папір чи обкладинку. Якість книги — це не кількість метафор і не товщина тому. Для мене вона вимірюється одним запитанням: «Чи хочеться перегорнути наступну сторінку?»
І хоч у такому вигляді «якість» як фактор дуже гнучка й непостійна, її рівень для кожного визначається індивідуально.
Емоція — паливо для сарафанного радіо
Погана книга — не та, яку критикують. Погана — та, про яку наступного дня вже ніхто не пам'ятає.
Історія, яку ви створюєте, має зачіпати. Не бійтеся зламати надії свого читача, розбивайте його серце й змушуйте співчувати навіть антагоністам, якщо буде потрібно.
Саме тому працюють любовні трикутники. Бо вони змушують людей сперечатися, на чий бік стати. Іноді одна людина може перевзутися декілька разів, якщо її добряче попросити :))
Час — фактор, який ми постійно недооцінюємо
Трошки поумнічаю, з вашого дозволу, і розберу поняття колективної гіперфіксації.
Колективна гіперфіксація — це стан, коли велика група людей одночасно та інтенсивно фокусується на одному явищі: конкретному тренді, серіалі, грі чи темі. Це явище масової культури об'єднує суспільство та створює спільний емоційний досвід, але зазвичай швидко змінюється новим об'єктом уваги.
Плюси:
+ Швидкий розвиток нових знайомств та соціальних зв'язків.
+ Зниження стресу завдяки масовій підтримці та гумору.
Мінуси:
- Втрата здатності критично оцінювати явище через масове наслідування.
- Емоційне вигорання після стрімкого піку активності.
Кожне покоління має свої нав'язливі теми. Був час антиутопій. Потім прийшли вампіри. Потім дракони. Зараз активно набирає популярності романтичне фентезі.
Одна й та сама книга може вийти у двох різних роках і отримати два абсолютно різні результати.
Удача — фактор, який усіх дратує
Наявність «удачі» в цій формулі сама по собі вже викликає в більшості з вас недовіру. І якщо ви зараз спіймали себе на тому, що читаєте це й кривитеся, отже, це лише підтверджує мою теорію.
Удача — це доказ того, що ми не можемо контролювати популярність. А навпаки — популярність починає контролювати наші свідомості.
Якщо раптом ви захотіли кинути в мене тапком і прирівняти це до езотерики, то я поспішаю вас розчарувати. Удача не має нічого спільного з магією.
Це всього лише момент, коли правильна книга зустрічає правильного читача в правильний час.
Щоб не втомлювати вас статистикою і таблицями, я завершу такою думкою:
За сімнадцять років історія не змінилася. Змінився світ. І цього вистачило, щоб книга отримала друге життя.
Я не вірю, що популярність можна прорахувати. Але вірю, що можна збільшити свої шанси. Написати історію, яку хочеться дочитати. Змусити читача щось відчути. Потрапити в тему, яка зараз хвилює людей.
А далі... залишається чекати. Бо іноді між «хорошою книгою» і «світовим феноменом» лежить не прірва в таланті, а лише правильний момент.
Коментарі
Увійдіть, щоб залишити коментар
Коментарів поки немає.