ШІ замінить бета-читачів?

Написання книги і так займає багато часу. А потім починається новий квест. Знайти бета-читача, який не просто погодиться допомогти, а й справді прочитає рукопис.

Інколи це може зайняти місяць-два. Інколи — півроку. А можете й взагалі отримати легендарне повідомлення: «Я майже дочитав», яке висить у чаті вже девʼятий місяць.

Але машина не потребує стільки часу.

Ви завантажуєте документ з рукописом у ChatGPT (або будь-яку іншу модель, тут не принципово), натискаєте Enter — і відповідь приходить за кілька секунд.

ШІ не втомлюється. Не бере відпустку. Не забуває про ваш роман через новий сезон улюбленого серіалу. Не відповідає через три тижні фразою: «Вибач, зовсім вилетіло з голови».

Хіба що закінчиться безкоштовний ліміт.

Звучить майже як ідеальний бета-читач.

Але чи означає це, що він замінить бета-читачів?

Моя думка — аж ніяк.

Я й сама використовую ШІ постійно.

Як у робочих справах, так і для швидкої перевірки фактів. Навіщо заходити на сотні посилань, щоб знайти історичну деталь, яку ви згадаєте один раз у третьому рядку сьомого розділу, якщо штучний інтелект може зробити це за вас?

З моїх недавніх запитів: «Які три рослини ростуть на Закарпатті, що можуть викликати отруєння, але не є смертельними?» або «Чи могла б людина пройти таку відстань пішки за два дні?». Це ідеальний приклад, як ШІ допомагає економити години часу.

Але між пошуком інформації і читанням художнього тексту лежить величезна прірва.

ШІ не читає книгу. Він аналізує текст. 

І це принципова різниця.

Якщо трохи подушнити, то штучний інтелект не є «розумом» у звичайному сенсі. Він не може думати, переживати чи ухвалювати рішення. І, на жаль чи на щастя, не може проклинати автора після смерті улюбленого героя. А головне, що машина не може відчувати історію, як це робить людина.

Його основа — математична модель. Він добре аналізує, але не проживає історію.

Найцінніше у фідбеку не можна порахувати.

Головне, за чим автори приходять до бета-читачів, — людська реакція, а не аналіз структури. Коли людина читає роман, то може сказати: «Та мені чхати хотілося на те, що цей персонаж помер, він ніколи мене не цікавив», «Цей момент до мурах, я хотіла плакати» або «Це зовсім не у стилі цього персонажа».

ШІ ж може написати: «Темп оповіді може здаватися повільним», «Доцільно посилити внутрішній конфлікт героя» або «Рекомендується скоротити описову частину». Це красиво, грамотно і майже академічно.

ШІ занадто ввічливий.

І як би це дивно не звучало, але найбільша проблема штучного інтелекту в тому, що він завжди намагається бути корисним. Тож навіть коли рукопис слабкий, він запропонує покращення. Порадить як посилити мотивацію героя, запропонує скоротити діалоги. Та хоч створить список слабких і сильних сторін та запихне це все в коротку табличку.

Інколи складається враження, що навіть якщо завантажити список покупок, він відповість: «Дуже цікава структура. Особливо вдало розкрито тему молока!»

Хоч як би це переконливо не виглядало, але він не може чесно сказати: «Мені було нудно». Машині не буває нудно. Не може сказати: «Я закрив книгу після другого розділу». Бо він не читає її так, як ми, не любить героїв та не переживає за їхні пригоди (якщо почнеться повстання роботів, то вибачайте за такі слова).

Але саме ці реакції є найціннішим фідбеком.

Це не означає, що ШІ — зло, а я проти технологічного прогресу. Як я вже сказала, штучний інтелект може бути чудовим помічником, перевірити логіку сюжету, знайти суперечності. Помітити як за два розділи колір очей персонажа змінився з зеленого на коричневий. Нагадує, що персонаж, який помер у четвертому розділі, дивним чином повернувся у десятому. Він може відстежити часову лінію та допомогти зі структуруванням.

Тож тепер я хочу почути вас.

Як ви використовуєте ШІ у письменництві?

Він для вас — пошуковик, редактор, консультант з важливих питань чи майже співавтор?

І найголовніше питання: «Чи замінить штучний інтелект бета-читачів?»