ДИСКЛЕЙМЕР!!!
Це моя особиста думка. Я не претендую на абсолютну істину, але хочу пояснити, чому дивлюся на цю тему саме так.
Останні кілька тижнів здається, ніби книжковий інтернет поділився на два табори. Одні кричать, що ШІ — це майбутнє. Інші — що це кінець творчості. І якщо вже на те пішло — я хочу створити третій табір.
Я активний користувач штучного інтелекту. Не художник. Іноді ще й поганий автор, ха-ха, але поки вчуся, часто використовую штучний інтелект, щоб розширювати власні можливості. Не тому, що мені ліньки щось робити, а тому, що бачу в ньому інструмент.
І, можливо, саме тому мені дивно спостерігати, як будь-яку згадку про ШІ автоматично прирівнюють до деградації творчості.
Ти стоїш переді мною й кажеш: "Доне Карлеоне, я хочу справедливості", та просиш ти без поваги...
Робота автора, який пише книжку, дуже складна. Робота ілюстратора, що створює обкладинку, — не легша.
Спершу потрібно вислухати побажання автора, зробити кілька варіантів, переробити ще десять разів, а потім уже на фінальному етапі почути: «Щось мені оцей шматок не подобається». І все починається спочатку.
Автори теж проходять через своє пекло. Вигадав у голові цілий світ, придумав істоту з трьома рогами й хвостом, який неможливо пояснити словами, — а тепер спробуй донести це іншій людині так, щоб вона побачила саме те, що бачиш ти.
Тому коли я читаю фразу «ви просто не поважаєте художників», мені хочеться сказати: повага не вимірюється тим, який інструмент ти використовуєш.
Використання ШІ саме по собі не є автоматичною неповагою до художника.
Так само як фотографія не стала неповагою до живописців, а електронні книги — до друкарень.
Але є інша сторона.
Якщо людина видає згенеровану роботу за власний малюнок або привласнює собі чужу працю — це вже зовсім інша історія.
Чому автори взагалі звертаються до ШІ?
Часто можна почути: «Навіщо цей ШІ? Замовте арт у художника. Він вкладе туди душу».
Можна. Але за це потрібно заплатити.
А тепер уявімо дебютного автора, який ще нічого не заробив зі своїх книжок.
Він може:
- мати бюджет у нуль гримнів;
- уже заплатити редактору, коректору, бета-рідерам;
- витратитися на верстку;
- видати книжку собі у збиток.
І після цього почути: «Ну знайди ще кількасот або кілька тисяч гримнів на обкладинку».
ШІ не виправдовує халтуру
При цьому я зовсім не вважаю, що будь-яка ШІ-обкладинка автоматично хороша. Погану роботу можна зробити і без штучного інтелекту.
Якщо на зображенні шість пальців, перекошена перспектива або дивна анатомія, проблема не в ШІ. Це вже відповідальність того, хто ним користувався і допустив дефекти в чистовий варіант.
Більше того, далеко не всі книжкові обкладинки, намальовані людьми, є хорошими. Але це вже справа смаку.
Чи означає ШІ-обкладинка, що книгу теж написав ШІ?
На мою думку це два абсолютно незалежні процеси.
Людина може десять років писати роман, пережити десятки переписувань, працювати з редактором, а потім просто не мати можливості оплатити роботу ілюстратора.
ШІ-обкладинка нічого не говорить про те, хто і як написав саму книгу.
А чи справді ШІ краде роботи?
Важко відповісти. Насправді модель не зберігає всередині себе мільйони JPEG-файлів.
Під час навчання вона аналізує величезну кількість зображень і вчиться знаходити закономірності: як працює світло, композиція, колір, перспектива чи анатомія. Це більше схоже на те, як художник роками дивиться на роботи інших митців і поступово формує власне бачення.
Але водночас існує інша проблема. Багато моделей навчалися на величезних масивах даних, які могли містити роботи авторів без їхньої окремої згоди. Саме навколо цього зараз точаться судові процеси в різних країнах.
Прогрес завжди лякає
Майже кожен великий технологічний прорив спочатку зустрічали зі страхом. Колись люди були переконані, що фотографія забере роботу у художників. Потім говорили, що електронні книги знищать паперові. Що стримінгові сервіси вб'ють кінотеатри.
Світ змінюється постійно. Нові інструменти не скасовують творчість. Вони змінюють спосіб, у який ми працюємо. І я думаю, що зі штучним інтелектом буде так само.
Якщо ви принципово не хочете купувати книжки з ШІ-обкладинками — це абсолютно нормально.
Так само як хтось не купує електронні книги. Хтось не читає самвидав. Хтось не звертає уваги на книги без кольорового зрізу чи суперобкладинки.
Кожен має право голосувати власним гаманцем.
Але мені хотілося б, щоб ми оцінювали книжки трохи глибше, ніж за способом створення їхньої обкладинки.
Бо хороша історія не перестає бути хорошою лише тому, що автор скористався сучасним інструментом. І погана історія не стане кращою тільки тому, що її обкладинку намалювали вручну.
Коментарі
Увійдіть, щоб залишити коментар
Коментарів поки немає.